R8 Ultimate: досконалий Blaser

У англійського слова ultimate немає прямого перекладу українською. Варіанти «остаточний», «граничний», «максимальний», якими намагається підтримати нас англо-український словник, явно не передають глибинний сенс, закладений в цьому визначенні: «найкращий з можливого або уявленого».

Однак, скоріше за все, у даного англійської слівця є прямий аналог в німецькій мові. Саме тому, треба думати, німецька компанія Blaser вирішила назвати словом Ultimate свою нову розробку з сімейства R8 — легендарних мисливських карабінів з прямим ходом затвора. Давайте розбиратися, що ж такого нового і досі небаченого з'явилося у Blaser R8, що аж сам виробник вирішив назвати їх «ультимативними» (порадившись, редакція ризикнула надалі перекладати цей термін як «досконалий»).

Система Blaser R8 присутня на ринку мисливсько-спортивної зброї вже більше 10 років. І не просто є, а воістину домінує у своєму класі і задає високі стандарти якості для конкурентів — як у Європі, так і в США. Карабіни R8 полюбилися мисливцям за дуже швидку і надійну роботу затвора з прямим ходом, легкість і простоту заміни калібру або зміни оптики, надзвичайно елегантний європейський дизайн, велику кількість всіляких конфігурацій лож, стволів і прицільних пристосувань. А також, що важливо, за чудову точність бою.

Ложі R8 Professional і R8 Professional Success пропонують мисливцям на вибір дві класичні форми в різних виконаннях. Перша має абсолютно традиційні обриси, друга ж дещо «модернова» — рукоятка тут більш пряма і об'ємна, а за нею в прикладі виконаний просторий виріз, що полегшує утримання зброї. Існують у Blaser також варіанти лож Standard і Luxus, однак вимогливі стрілки відчувають, що чогось в цій гамі все ж не вистачає...

Blaser R8 більше 10 років задає високі стандарти якості для конкурентів

Стрільці-спортсмени також високо цінують карабіни Blaser R8, особливо в виконаннях зі стволами Match і Semi-Weight. Але, на відміну від мисливців, вони можуть відразу сказати, чого саме їм не вистачає серед пропонованих компанією різновидів: звичайно ж, повністю регульованої ложі!

Не є таємницею те, що найкращі результати в стрільбі показують досвідчені стрілки, але тільки з тією зброєю, з якою вони, що називається, «зріднилися». Дуже важливу роль у цьому процесі відіграють ергономічні параметри: довжина приклада, висота підщічника тощо. Всі люди створені різними, та й схожі конфігурації стрілецьких комплексів також зустрічаються нечасто — от і хочеться стрільцям мати можливість тонкого налаштування своєї зброї під власні особливості і вимоги.

Більш того, найдосвідченіші спортсмени добре розуміють те, що змінювати налаштування приклада їм може знадобитися безпосередньо при виконанні вправ на стрілецьких змаганнях. Пов'язано це з тим, що оптимальні параметри приклада для стрільби, скажімо, стоячи, з рук, можуть значно відрізнятися від найбільш комфортних для стрільби лежачи, з сошок і заднього мішка. А вже при стрільбі з незручних і нестійких положень другий раз приходиться значно імпровізувати як з положенням зброї, так і стрільця за нею — і до цього також необхідно швидко адаптуватися.

Іншими словами, найважливішою вимогою для спортивної зброї є можливість налаштування параметрів приклада без необхідності застосування інструментів. Найбільш частими параметрами, які будуть регулюватися практично постійно, виступають три основні: висота підщічника, довжина приклада, висота потиличника.

На наступних сторінках ви зможете ознайомитися з підходом до вирішення даної проблеми виробника сучасних алюмінієвих лож для високоточної стрільби. Однак для Blaser R8 в силу конструктивних особливостей системи створити повноцінне шасі виявляється набагато складніше, ніж для більш традиційних платформ. Тим цікавіше ознайомитися з підходом до цього питання самої компанії Blaser, у якої достатньо досвіду проектування і розробки зброї для будь-яких сфер її застосування.

Співпраця з GRS

Кілька років тому на збройовому олімпі несподівано з'явилася норвезька компанія GRS Riflestocks. Її продукція немов магнітом притягувала до себе погляди як відвідувачів, так і завсідників збройових виставок — непересічний дизайн і відмінна обробка найкрасивіших лож зі строкатого ламінату захоплювали всіх і надихали виробників підписувати контракти з амбітним новачком.

Не встояла перед спокусою і Blaser. Ложі GRS дійсно виявилися дуже вдалими і добре зробленими, тому моделі Blaser R8 GRS Long Range дуже швидко припали до смаку як мисливцям, так і стрільцям-спортсменам. Крім приємних для погляду витончених форм і безсумнівної теплоти дерев'яного ламінату, GRS мали ті самі основні регулювання, які переводять укладену в них зброю з розряду уніфікованої, масової у розряд індивідуально адаптованої під самого стрільця.

Однак, яке ж було здивування досвідчених учасників збройового ринку, коли через кілька років виявилося, що свої версії карабінів і гвинтівок у ложах GRS майже одночасно представили мало не всі європейські та американські виробники середнього ешелону! Виявилося, що поки всі милувалися їхніми чудовими ложами, в GRS не втрачали час дарма і примудрилися укласти контракти на співпрацю не тільки з концерном Blaser, але і з безліччю інших гравців. Більше того: з'ясувалося, що, будучи вкладеними в схожі ложі характерного дизайну, гвинтівки та карабіни різних систем і виробників почали просто втрачати свою індивідуальність в очах покупця. Адже зустрічають, як відомо, по одягу — а що може бути привабливішим приємних поєднань тонів дерев'яної ложі незвичайного дизайну, доведеного норвежцями практично до досконалості?

Blaser ніколи не прагнула підкорятися впливу збройового середовища — ця компанія самаї створює це середовище, причому цілком успішно. Тому інженерам терміново було поставлене завдання розробити власний варіант збройової ложі з можливістю налаштування всіх необхідних параметрів приклада без застосування інструментів. Причому кінцевий результат повинен був залишатися у фірмовому стилі Blaser і забезпечувати стрільцям не менші зручність і комфорт при стрільбі, ніж ложі GRS.

Так з'явилося сімейство Blaser R8 Ultimate, представники якого вже доступні в збройових магазинах України — і навіть пройшли перші випробування і тестування. З ними ми сьогодні і будемо детально знайомитися.

Перші враження

Автор цих рядків уперше побачив ложі R8 Ultimate на європейській збройовій виставці IWA. Тоді, за шумом виставкових залів і великою кількістю експонатів і новинок, ці розробки Blaser не здалися мені чимось незвичайним. З вигляду, по контурах і дизайну, це ті ж Professional Success... Так, додані регулювання, так, можна налаштовувати без інструментів, але все ж, здається, нічого особливого. Там невеликий люфт, тут характерне відчуття штампованих пластикових деталей. На тлі регульованих алюмінієвих шасі, які заполонили виставкові павільйони, все це виглядало занадто... традиційним?

Для спортивної зброї швидке регулювання приклада є необхідністю

Однак враження разюче змінилися, варто було лише випробувати R8 Ultimate на практиці, тобто на стрільбищі. Поєднання дивовижно точного бою кованого матчевого ствола, світлого і чіткого прицілу, найлегшого спортивного спуску і зручної, легкої, ложі, яку можна швидко налаштувати, в комплексі подарували кілька абсолютно незабутніх хвилин! І — десяток влучних пострілів.

Думаю, варто розповісти про це докладніше. В останні роки на Заході зростає популярність стрілецьких змагань з високоточної стрільби з нестійких положень — PRS. На сторінках нашого журналу ми часто висвітлюємо цю тему, адже і в Україні зусиллями ентузіастів турніри в такому стилі проводяться досить регулярно. Нічого дивного, що в ході тестування я не тільки успішно відстрілявся з рук з чотирьох класичних гвинтівкових позицій, але і не втримався від спокуси трохи повправлятися у стрільбі з типового для PRS спортивного снаряда — перешкоди типу «протитанковий їжак».

Особливість вправи полягає в тому, що директор матчу може навмисно вибрати на «їжаку» самі незручні, хитромудрі і дуже скрутні позиції для стрільби, задавши тим самим учасникам турніру непросту задачу. У ході виконання вправи кожен з них буде намагатися її вирішити за допомогою наявних підручних засобів і аксесуарів — приміром, барикадного мішка, рюкзака, килимка-підстилки тощо. При цьому стрільцям потрібно не просто постаратися зробити постріл з нестійкого стану, але і влучити в мішень малого розміру — причому на дистанції 500 м!

Незважаючи на значні відстані до мішеней на турнірах PRS, тренуватися у виконанні таких вправ можна і потрібно, перш за все, на коротких 100-метрових стрільбищах — просто мішені при цьому також обираються дуже невеликого розміру. В моєму випадку ними часто виступають стріляні гільзи 12-го калібру, які можна удосталь назбирати в будь-якому тирі. Кутовий розмір «стоячої» гільзи досить амбітний для стрільби з імпровізованих позицій — всього близько 2 МОА по вертикалі і помітно менше 1 МОА по горизонталі. Для самих же влучних стрільців гільзи взагалі укладаються на бік — денцями до стрільця! З відстані в 100 м кожне влучання в таку мішень — приємна подія для будь-якого стрільця.

Саме з такими думками в цей пам'ятний день я і озброївся карабіном Blaser R8 Ultimate Match калібру 6,5 мм Creedmoor з встановленим на ньому прицілом Blaser Infinity 4 - 20×58. Зробивши первинне пристрілювання і переконавшись в точному і кучному бої зброї патронами Hornady з кулею ELD Match масою 147 гран, а також злегка пострілявши «класику», я розставив свої головні тренувальні мішені, п'ять гільз 12-го калібру на дистанції 100 м. Після чого, прихопивши улюблений мішок і споряджений патронами магазин, весь в передчутті цікавої стрілецької пригоди я підійшов «до бар'єру» — тобто до того самого «їжака».

Магія дотику

Для багатьох початківців навіть просто утримати рушницю спрямованою на ціль і зробити постріл, перебуваючи в незручній позі — вже серйозний виклик. У випадку зі стрільцями досвідченими справа ще більше ускладнюється, адже їм треба домогтися того, щоб перехрестя прицілу, що вчиняє «броунівські», викликані контактом стрілка з гвинтівкою, коливання навколо мішені, повністю заспокоїлося і застигло чітко в центрі мішені. Тільки в тому випадку, коли при виконанні пострілу перехрестя прицілу залишається в габаритах мішені, можна сподіватися на результативне влучання.

Тут і виникає непересічне і дуже непросте питання: а як же цього досягти? Адже хай навіть цівка гвинтівки відносно нерухома, оскільки лежить на мішку, але приклад зброї стрілок утримує власним тілом, а значить — торкається його плечем, щокою, руками... при цьому пальцем правої руки ще й тягне спусковий гачок. Всі ці м'язові зусилля впливають на гвинтівку, що в 20-кратний оптичний приціл дуже добре видно. Не те що дихання і тремор, але навіть удари серця стрільця відслідковуються перехрестям прицілу в характерному «танці» навколо мішені! А нам треба, щоб точка прицілювання залишилася максимально стабільною, в ідеалі — абсолютно нерухомою... Що ж робити?

Є кілька підходів до вирішення цієї одвічної проблеми. Один з них називається «жорстке утримання», воно ж «стрільба щільною вкладкою» або «жорстким хватом». Стрілець регулює приклад зброї таким чином, щоб добре бачити свою ціль у приціл і комфортно утримувати гвинтівку, максимально щільно вклавшись в її приклад. По можливості фахівці використовують для стабілізації зброї масу власного тіла — навалюються на приклад, впершись сошками або іншими виступами зброї в барикаду. Або альтернативний варіант — тягнуть зброю за приклад на себе, зачепившись сошками за дерев'яний брус «їжака». Якщо трохи поекспериментувати з прикладеним зусиллям, можна знайти такий компроміс, при якому амплітуда коливань перехрестя прицілу на цілі виявиться мінімальною. Саме з таким зусиллям утримання і потрібно намагатися зробити постріл.

Додатковий плюс від такого утримання — комфортне відпрацювання віддачі зброї. Тіло стрільця, якщо він правильно розмістився за гвинтівкою, приймає віддачу на себе і тут же повертає зброю на місце. Деякою практикою вдається досягти ситуації, коли стрілець починає добре бачити через приціл результати кожного свого пострілу — як влучання, так і, що набагато важливіше, промахи. Адже саме у випадку промаху йому доведеться приймати рішення, які зміни в підготовку та поправки на прицілі необхідно внести, щоб повторний постріл приніс бажаний дзвін сталевого гонгу.

Однак, при всій традиційності даного методу у мене особисто ніколи не виходило добитися від нього дійсно стабільних результатів. Дуже часто часовий ліміт на виконання вправи не дозволяє «пограти» з утриманням зброї і домогтися найкращої стабільності прицільної марки на цілі; стрілець нервує, поспішає, намагається «підловити» положення прицілу, смикає за спуск, промахується — і в гарячці навіть не встигає побачити, куди саме і наскільки відхилилася випущена ним куля.

Тому ми підемо іншим шляхом. Він називається «стрільба вільним відкатом» і, по суті, є цілковитою протилежністю методу жорсткого утримання.

Справа в тому, що при стрільбі вільним відкатом стрілець намагається... взагалі не торкатися гвинтівки! У всякому разі утримувати її настільки мінімально, наскільки це можливо для виконання пострілу.

Виглядає це так: стрілець кладе на перешкоду мішок, зверху розміщує гвинтівку, намагаючись оперти її на мішок центром ваги. Щоб направити зброю на ціль, ліва рука кладеться на трубу оптичного прицілу або на цівку перед ним. Приклад же налаштовується таким чином, щоб, виконуючи прицілювання, практично не торкатися ложі щокою і плечем. Виконання пострілу здійснюється двома пальцями правої руки, вказівним і великим, без утримання за рукоятку. Якщо все зробити правильно, перехрестя прицілу, наведене на мішень, застигне на ній практично нерухомо. Залишилося зовсім небагато: обробити спуск і відпрацювати віддачу.

Blaser не підкоряється збройовій моді. Blaser її створює

Останні два пункти і приховують в собі основні «ноу-хау», що розділяють тих, хто успішно застосовує цей метод, і тих, хто так і не зміг з ним впоратися. По-перше, щоб не збити зброю з цілі, спуск гвинтівки при стрільбі вільним відкатом повинен бути максимально полегшений. В ідеалі для пострілу має бути достатньо просто покласти палець на спусковий гачок наведеної на ціль зброї. Безумовно, це можливо тільки в спортивній стрільбі і при строгому виконанні заходів техніки безпеки — зброя заряджається і зводиться безпосередньо перед самим пострілом, і відразу ж розряджається, якщо в ньому відпала необхідність.

Тут саме час відзначити заслуги інженерів Blaser, що створили для системи R8 шедевральний спусковий механізм ATZL Trigger із змінною характеристикою спрацювання. У цього УСМ є прихований перемикач, який може знаходитися в одному з двох положень: «полювання» або «спортивна стрільба». У другому випадку зусилля, яке необхідно прикласти для пострілу, абсолютно мінімальне — не більше 250 г!

Другий момент — це відпрацювання віддачі. Гвинтівку, яку практично не утримує стрілець, віддача шпурне назад. Не забуваємо, що в цей момент око стрільця знаходиться в безпосередній близькості від окуляра прицілу. І якщо забути при пострілі вчасно «зловити» гвинтівку, то існує серйозна небезпека отримати горезвісну «мітку снайпера». Тому всім, хто цікавиться, я б рекомендував експериментувати в хороших захисних окулярах!

На практиці стрілець зазвичай утримує зброю від надмірного руху назад як плечем, так і лівою рукою, що лежить на прицілі або на цівці гвинтівки. Деякі стрільці майже до останнього моменту дотримуються контакту потиличника приклада з плечем і тільки перед самим пострілом розривають його, подавши плече на 0,5-1 см назад. Цього цілком достатньо, щоб хаотичний рух прицільної марки припинився і гвинтівка стабілізувалася на цілі.

Метод вільного відкату не дозволяє розраховувати на те, що стрілець кожного разу сам зможе бачити результат свого пострілу для подальшого коригування. Він також однозначно не буде працювати з калібрами більше .308 Win — такі вольності допустимі тільки з відносно малоімпульсними 5,56 мм, 6 мм та 6,5 мм. Тепер ви розумієте, чому американці в останні роки практично кругом перейшли на 6 мм в турнірах по високоточній стрільбі? Зовсім не через видатні балістичні характеристики (у калібрів сімейства 6,5 мм вони набагато краще!), а тільки заради кращого контролю віддачі і можливості впевненої стрільби вільним відкатом.

Все це добре, скаже читач, але яке ж відношення має до цих спортивних «заморочок» власне Blaser R8 Ultimate? Найбезпосередніше! Як показала практика, саме система швидких налаштувань параметрів приклада укупі з відмінним балансом зброї і дуже легким спуском дозволяє стрільцю перед кожним пострілом випробувати обидва методи контролю зброї — і вибрати найбільш підходящий в даних умовах і для цієї вправи! І це працює, причому дуже добре!

Стрільба

Свою першу мішень я атакую з найбільш стабільного — центрального — положення на «їжаку». Гвинтівка дуже добре лежить на мішку, центр тяжіння знаходиться під лівою рукою, що лежить на прицілі. Щоб не передавати коливання тіла на гвинтівку, я опускаю щоку трохи нижче оптимального положення, довжину приклада роблю мінімальною, а потиличник залишаю в середньому положенні. Звожу шпаншибер і легким рухом лівої руки наводжу перехрестя прицілу на крайню ліву гільзу. Тепер потрібно акуратно натиснути на чутливий спуск, не потурбувавши гвинтівку, і я роблю це, торкаючись зброї лише вказівним пальцем правої руки.

Постріл! Тестовий карабін не оснащено модератором або ДТК, тому в повній відповідності з другим законом Ньютона відчутно відстрибує на мішку назад. Але я до цього готовий — плече «ловить» приклад вже на відстані 1,5-2 см, і окуляр прицілу не «дотягує» до дужки моїх окулярів з неабияким запасом. Втім, і на місце гвинтівка самостійно не повертається, тому на те, щоб знайти мішень і оцінити результат стрільби, потрібно кілька секунд. Влучання! Залишилося чотири цілі.

Другий постріл я роблю з вершини однієї з «ніг» нашого їжака. Методика така сама — утримання гвинтівки на цілі здійснюється лівою рукою, що лежить зверху на прицілі. Права торкається лише спуска, але, пам'ятаючи попередній досвід, я намагаюся трохи посунути плече ближче до приклада. Ледь-ледь торкнутися, через одяг, просто щоб бути впевненим, що гвинтівка не вискочить далі, ніж потрібно... постріл!

Тепер я вже напоготові — і ловлю плечем стрибаючу гвинтівку набагато раніше, ніж минулого разу. Але через неоптимальне положення тіла стрільця під дією віддачі вона раптом намагається звалитися з перешкоди набік разом з мішком. Тут вже доводиться хапатися за неї двома руками, і знову на оцінку результатів йде кілька секунд, витрачених на пошук цілей в оптичний приціл. Мінус дві! Залишилося три гільзи.

Спроба гвинтівки звалитися в сторону при вільній віддачі мене трохи насторожила. Тому постріл з другої вершини «їжака» я вирішую для контрасту зробити жорстким утриманням, вклавшись в зброю як слід.

Насамперед я піднімаю підщічник — він підпружинений і ходить в ложі дуже легко. Завдяки цьому відрегулювати його на потрібну висоту можна просто власною щокою, дивлячись оком в приціл і утримуючи кнопку натиснутою. Секундна справа! Тепер черга за потиличником: додаю 1,5 см довжини приклада і піднімаю потиличник на пару сантиметрів вгору — так зручніше вкладатися.

Права рука міцно обхоплює руків’я. Я навалююся на гвинтівку тілом, намагаючись мінімізувати тремор прицільної сітки на цілі. На жаль, незважаючи на всі мої старання, повністю усунути його не виходить. Виконую постріл. Щільно затиснута гвинтівка залишається майже нерухомою, тому цього разу я добре бачу в приціл, що гільза, по якій я стріляв, трохи провернулася навколо своєї осі! Куля пройшла зовсім поряд — але все ж це промах! Треба повторити.

На повторному пострілі мені щастить більше, і гільза нарешті летить з підставки. Однак по тому, як тремтіла і коливалася навколо неї прицільна марка, я точно знаю, що це просто удача — на мілісекунду раніше або пізніше, і напевно був би промах. Ні, так справа не піде; повертаю налаштування приклада в колишнє положення, щоб продовжити стріляти вільним відкатом.

Гільзи від набоїв 12-го калібру — досить амбітні цілі для стрільби з нестійких положень на дальності 100 м. Особливо коли вони за кольором зливаються з ґрунтом

Четвертий постріл потрібно виконати з похилої поверхні однієї з опор «їжака». Постріл незручний тим, що на лівій руці доводиться утримувати мішок, який постійно намагається сповзти по похилій опорі вниз. Тому наводити гвинтівку на ціль доведеться все ж правою рукою за руків’я. Щоб позбутися тремору, я займаю позицію «з коліна», при цьому праве коліно підставляю під правий лікоть. Так набагато стабільніше, хоча, звичайно, теж далеко не ідеально. Постріл! Обидві гільзи летять разом з підставкою. Мабуть, куля вдарила прямо в неї, нижче цілі; а це означає промах.

Відновлюю мішенну обстановку і виконую два фінальних — цього разу точних — постріли з похилих опор. Все ж вільний відкат — це чудовий метод для такої стрільби, якщо гарненько його освоїти і звикнути ним користуватися. До речі, тренувати його я рекомендую на зброї калібрів .22 LR і .223 Rem, як самих легких у віддачі. Благо в мультикаліберній системі Blaser R8 обидва вони представлені, що відкриває масу можливостей для ефективних тренувань.

Потрібно зазначити, що основна моя гвинтівка, призначена суто для спортивної стрільби, не дозволяє мені настільки вільно експериментувати зі стилем і характером утримання. На зміну положень підщічника і потиличника на ній потрібно більше часу; та й спуск, прямо скажемо, далеко не такий гарний, як ATZL... її можна пробачити хіба що за більш низьку цінову категорію, але все це змушує задуматися про нові, несподівані варіанти апгрейду мого стрілецького комплексу в найближчі кілька років.

Магнуми та еластомери

Спортивна стрільба — це дуже цікаво, проте основна аудиторія Blaser — мисливці. А на полюванні ні про який «вільний відкат» навіть не чули! Більше того: полювання на велику дичину передбачає застосування великих калібрів, в тому числі класу «магнум» — а комплекси Blaser R8 Ultimate, треба сказати, мають дуже невелику масу. У поєднанні з п'ятьма з половиною тисячами джоулів дульної енергії, наприклад, калібру .300 Win Mag це може призводити до не самих комфортних і безпечних наслідків. Особливо якщо стрілець не богатирської статури, худорлявий і при цьому легко одягнений...

Для таких ситуацій інженери Blaser розробили спеціальну версію потиличника — R8 Ultimate Elastomere. Він не регулюється, але може налаштовуватися за ступенем м'якості. Всередині нього встановлені чотири кольорові циліндричні вставки з еластомерних матеріалів, які приймають найбільш різкий і неприємний імпульс віддачі на себе.

В асортименті Blaser є кілька варіантів цих вставок, що відрізняються еластичністю. Можна зробити як дуже м'який потиличник для максимального комфорту при потужному пострілі, так і досить жорсткий — для кращого контролю зброї, коли віддача цілком терпима. Також можна їх поєднувати: приміром, поставити м'які вставки в центрі, а жорсткі — по краю.

Злегка «погравшись», я знаходжу варіант, який мені здається оптимальним. Щоб переконатися в цьому, заряджаю чотири патрони .300 Win Mag і імітую загінне полювання: виконую чотири швидких постріли по сталевій цілі на дистанції 50 м. Не те щоб комфорт при стрільбі тут був таким самим, як у випадку 6,5 мм Creedmoor... Однак мені все ж таки вдається швидко відновлюватися після пострілу, оперативно знаходити свою мішень і виконувати наступний постріл.

Всі чотири кулі знаходять ціль, наповнюючи гучним сталевим дзвоном простори стрільбища ССК «Купол»... І це говорить про те, що концепція Ultimate Elastomere також працює.

Добре, що тип потиличника на таких ложах стрілець може обирати сам, на свій розсуд. Для спортивних змагань і дрібних калібрів — регульований, для магнумів — еластомерний з варіантами налаштувань. Та й самі ложі Ultimate в цілковитій відповідності з фірмовим стилем можуть бути як чисто пластиковими, так і з люксовими шкіряними вставками. А для любителів дерева в асортименті Blaser все ще залишаються красиві ложі GRS...

Здається, Blaser знову вдалося догодити всім і доповнити і без того вражаючий асортимент лінійки R8 дуже цінними і корисними новинками. Тепер я, мабуть, розумію, чому вони отримали назву Ultimate. Вони і справді дуже близькі до досконалості — настільки, наскільки це взагалі можливо.

Стаття опублікована в журналі "Світ захоплень: Мисливство&Зброя" в № 6 за 2019 рік

Автор: Тарас Олійник